Культура

Польща

Польська держава існує вже понад 1000 років. У XVI столітті, за Ягеллонської династії, Польща була однією з найбагатших та наймогутніших держав континенту. 3 травня 1791 року Річ Посполита прийняла Конституцію, яка стала першою писаною конституцією Європи. Невдовзі після того Польща була захоплена та 123 роки проіснувала, будучи розподіленою між Росією, Австрією та Прусією. Країна здобула незалежність тільки у 1920р, і була незалежною 20 років. У 1989р. перші відносно вільні вибори у післявоєнній історії Польщі завершили десятирічну боротьбу Солідарності за свободу та призвели до поразки комуністичного режиму Польщі. У 1999р. Польща приєдналася до НАТО та розпочала переговори щодо повного входження до Європейського Союзу. Переговори успішно завершилися, і 1 травня 2004р Польща стала членом НАТО.

Будучи одним з культурних рушії, і водночас давньою житницею Європи, Польща процвітала за часів застосування просвітницьких та мудрих законів. Казимір ІІІ Великий (1333-70) був досить популярним монархом. Завдяки йому було створено один з перших європейських університетів – Краківський. Протягом століть польська культура залишалася невід’ємною складовою європейської культури. Серед найвідоміших діячів польської культури, знаних в Європі, можна згадати  астронома Коперніка, великого композитора та піаніста Фредеріка Шопена та видатну вчену Марію Кюрі-Склодовську. Протягом останніх двох десятиліть Нобелівська премія з літератури двічі присуджувалася польським поетам Чеславу Мілошу та Віславі Шимборській. Стародавні музичні традиції підтримують такі визнані у світі композитори, як Кшиштоф Пендерецький та Генрік Горецький. Фільми Анджея Вайди, Кшиштофа Кисловського та Романа Поланського стали значним внеском у світовий та європейський кінематограф. Польське мистецтво та театр  широко відомі завдяки роботам Єжи Гротовського, Тадеуша Кантора та Магдалени Абаканович.

Серед нинішніх відомих діячів польської культури варто згадати письменника Ричарда Капусцінського та композитора Генріка Горецького. Їхні роботи формують сучасний образ культурної ідентичності цієї чудової країни.

Джерело: Польсько-Українська Заявка на проведення УЄФА ЄВРО 2012 (Стадія І)

Україна

Україна - центр першої слов’янської держави - Київської Русі, яка протягом 10 та 11 століть була найбільшою та найпотужнішою державою Європи. Послаблена внутрішньою боротьбою та монгольською навалою, Київська Русь була захоплена Великим Князівством Литовським і зрештою опинилася у складі Речі Посполитої. Нова українська держава, козацька Гетьманщина, утворилася у  середині 17ст. після повстання проти поляків. Незважаючи на постійний тиск з боку московитів, Гетьманщині вдавалося зберігати автономію протягом майже 100 років. В останній третині 18 століття більша частина етнічної української території була поглинена Російською імперією. Після падіння царського режиму у Росії  1917р. Україні вдалося завоювати короткострокову незалежність (1917-1920рр.), але потім вона була захоплена та примушена до прийняття радянського режиму. У 1991р., в результаті курсу Перебудови та розпуску СРСР Укаїна здобула свою незалежність.

Витоки української літератури можна простежити від стародавніх слов’янських літописів 12ст. , таких, як „Слово о полку Ігоревім”. Нова українська література веде відлік від творчості мандрівного філософа середини 18ст. Григорія Сковороди ,  „українського Сократа”. Сковорода писав поеми та філософські трактати українською мовою, і вони були розраховані не на еліту, а на пересічну людину. Тарас Шевченко, палкий український поет, народжений кріпаком у 1814р., став національним героєм та найвидатнішим українським письменником. Його праці розпочали золотий вік української літератури. Найталановитішим та найпродуктивнішим письменником 20ст. можна назвати

Івана Франка, до літературної спадщини якого належать  поезія, драми, філософські трактати та оповідання для дітей. Багато українських письменників висвітлювали у своїх працях радянську окупацію. Спілка письменників у Києві багато зробила для здобуття національної незалежності в у 1991р.

Українська музика бере початок від старовинної традиції співу ліричних пісень (епічні наративні твори) та дум, які фактично були довгими ліричними баладами, де прославлялися подвиги козаків. Витоки української народної музики можна знайти у кобзарському мистецтві, музиці мандрівних співців 16 та 17ст., які акомпонували  собі під час співу героїчних поем про козаків на кобзі - інструменті, подібному до лютні. Більший за розмірами кобзарський інструмент – бандура, що має 45 струн, замінив кобзу у 18ст. Дуже скоро хори бандуристів здобули величезну популярність, й інструмент став національним символом. Сьогодні Київських хор бандуристів виступає по всьому світі. Напевне, найвідомішим класичним українським композитором можна назвати Миколу Лисенка. Серед сучасних музикантів можна згадати панк-групу „Плач Єремії” та співачку Ніну Матвієнко, які глибоко наслідують українську народну традицію.

Християнство, яке прийшло в Україну наприкінці 10ст., наклало величезний відбиток на українську архітектурну традицію. В українській архітектурі домінують церкви. Унікальним архітектурним жанром є дерев’яна українська церква, найпомітнішими рисами якої є фронтони та дерев’яна крівля цибулиноподібних куполів,  причому вся конструкція тримається докупи завдяки складній системі з’єднання без цвяхів.

До кінця 17ст. головним експресивним засобом залишалася ікона – маленьке зображення Христа, Богородиці, ангелів чи святих, зроблене на липовій дошці, яке мало цілющу та духовну силу. Одночасно з іконами створювалися малюнки на церковних стінах, фрески, мозаїки та чудові рукописні книги. Підйом  козацтва у 17ст. сприяв розвиткові нових шкіл світського образотворчого мистецтва з національною тематикою. Після мертвих десятиліть радянського реалізму знову поновлено експерименти та розробку національної спадщини.

Джерело: Польсько-Українська Заявка на проведення УЄФА ЄВРО 2012 (Стадія І)